- 1
- 2
В ювелірних прикрасах використовують абсолютно різні матеріали. В цьому розділі ми зібрали прикраси, які декоровані: склом, синтетичними каменями, пластиком, тощо.
Почнемо з чіткого поділу понять "імітація" і "штучний камінь". Синтетичні камені — ті, що за зовнішнім виглядом, хімічним складом і фізичними властивостями відповідають природним аналогам. Головна їхня відмінність — лабораторне походження. Процес їх створення повторює зростання мінералів у природних умовах — звідси і вислів "штучно вирощені". Вони мають таку само твердість, щільність, теплопровідність та хімічну формулу як і природний аналог. Але значно дешевші у виробництві. Також вони можуть мати безліч відтінків кольорів.
Імітація повторює тільки зовнішній вигляд каменю, але не його склад і властивості. Найчастіше для цього використовують пластик або скло, іноді дублети чи триплети. Коли вставка складається з двох частин: верхня з природного каменю, а нижня зі скла. Такі вставки особливо часто використовуються для створення біжутерних прикрас, але їх можна зустріти у сріблі та золоті. До відкриття родовищ в Африці, Австралії коштовні камені були великою рідкістю. Тому їх або імітували, або витягували зі старих прикрас, а метал переплавляли. Саме тому до наших днів дійшло так мало старовинних коштовних прикрас.
Іноді відрізнити імітацію просто. Але якщо є сумніви, розгляньмо діагностичні ознаки скла: газові включення - бульбашки повітря, неоднорідності в скломасі, згладжені грані, рівномірність забарвлення (природні камені часто мають зональність).
Є камені-аналоги природних мінералів, а є абсолютно нові. У природі таких не було, а людина взяла і придумала.
Для нас найвідоміший — фіаніт. А є ще ІАГ (Ітрієвий алюмінієвий гранаІтрієвий алюмінієвий гранатт), ГГГ (Гадоліній-галієвий гранат), а також до них у компанію відносять кубічний цирконій.
У 1862 році було відкрито перший пластик, придатний для виготовлення прикрас - целулоїд. У 1870-х роках у США почалося його масове виробництво. Наприкінці 19 століття на зміну целулоїду прийшов галаліт. Ним копіювали кістку, вставки бірюзи, гагат та морську раковину.
На початку ХХ століття хімік Бейкланд розробив технологію отримання бакеліту. Це був перший пластик, отриманий із синтетичних матеріалів. Він чудово підходив для імітації бурштину, черепахового панцира. Водночас ці матеріали породили власні унікальні прикраси, які неможливо було би відтворити природними матеріалами: яскраві графічні браслети у стилі ар-деко 1920-1940 років, яскраві кольє, кліпси. Каблучки. Вони були доступні жінкам, дарували їм радість та розраду у важкі часи.