Якось раз на блошиному ринку я стала свідком сцени: продавець наполегливо доводив чоловікові, що уламок скла є справжнісіньким гірським кришталем. Опонент відповідав: "Так тут же величезні бульбашки! Це скло!". Але продавець захищав своє право вірити у бульбашки у гірському кришталі: "Це така його структура, він же природний".
Звичайно, чоловік мав рацію. Одна з головних ознак скла - бульбашки повітря. Все просто, але скільки разів у своєму житті я чула про скло, що це аметист, топаз, кришталь, аквамарин, цитрин тощо. Проте, навіть колір так званого дорогоцінного каміння та скляної імітації не завжди збігалися.
Іноді відрізнити імітацію просто. Але якщо гризуть сумніви, розгляньмо діагностичні ознаки скла!
Може бути самотня велика куля,
а бувають скупчення бульбашок.
Схожі на нитки волокна,
які відрізняються за хімічним складом,
показником заломлення і кольором.
Іноді помітні навіть без лупи.
3. Згладжені грані.
Часто вставки у старих скляних прикрасах мають гладкі грані, кути. Не гострі, як у натуральних мінералів. Те ж стосується і рундиста (тонка грань між павільйоном і короною). У натуральному камені він часто шорсткий, а в скляній імітації - абсолютно гладкий.
Цей ефект досягали завдяки додаванню окису свинцю.
Це дає гру світла! У тому числі воно вразливе до подряпин і сколів.
На відміну від калієвого скла, наприклад.
Тому велика кількість подряпин теж має вас насторожити.
