Ми більше не працюємо з клієнтами з РФ та РБ. Гроші із продажу зараз йдуть на благодійність, ЗСУ. Докладніше у блозі.
В останніх класах школи ми з подругою любили зайти на блошинку і накупити старих радянських значків. Щоб ними прикрасити шкільну форму. Зі школи любила фотографувати, в хід йшов татів фотоапарат ФЕД. А в студентські роки ми з мамою захопилися вінтажною порцеляною і біжутерією.
Все дитинство і юність погляд виховувався на книгах і альбомах про художників, в місцевих музеях.
Потім були шість років навчання у Києво-Могилянській Академії, дякую їм за ґрунтовні знання з історії мистецтва, культурології.
В останні роки навчання вінтажні прикраси почали ставати чимось більшим, ніж просто захопленням. Так що було природньо - скласти любов до прикрас, фотографії та академічні знання. Так і вийшла Сорока в 2013 році.
З тих пір через мої руки пройшло кілька тисяч різних прикрас, десятки книг про прикраси.
Викристалізувався свій власний смак.
З 2019 року я регулярно проходжу курси в Державному гемологічному центрі України:
Прикраси, які відзначені "Вибір Тетяни" - це найцікавіші речі на мій смак. У прикрасах я ціную дизайн, задум автора і майстерність. Це можуть бути прикраси з відомим автором, або фірмою, а можуть бути no name. Але сам виріб розповість іноді більше, ніж ім'я ювеліра.
Я колекціоную радянську емаль і антикварні брошки-жуки.
Найбільше люблю період 1960х років. Те що у нас називають відлига, а за кордоном - mid century. Цей час дихає радістю, надіями, захопленістю космосом, новими відкриттями. Все це втілилося в емалевих прикрасах СРСР цього періоду.
З комахами теж все цікаво. Живих комах я не люблю, але в металі вони набувають зовсім іншого шарму. Завдяки фантазії ювеліра, новим матеріалам і характерним рисам епохи кожен такий жук виявляється повноцінною індивідуальністю. Кожен раз ювеліру потрібно вирішити, які деталі зберегти, які узагальнити, тому що комахи - це складний об'єкт для копіювання. І заодно - можливість проявити талант для майстра.
