Ми більше не працюємо з клієнтами з РФ та РБ. Гроші із продажу зараз йдуть на благодійність, ЗСУ. Докладніше у блозі.
Переживши жахи війни, люди прагнуть краси й естетичних речей. У повоєнній Польщі люди об'єднувалися у підприємства, щоби робити прикраси. Ми вирішили дізнатися більше про два знакових виробництва - кооперативи Orno і Rytosztuka.
Польський кооператив Орно працював у Варшаві з 1949 року по 1980-роки. Початок був покладений у складні для країни часи, коли прикраси абсолютно не входили у коло потреб людей. Це був творчий кооператив ювелірів-майстрів. Його заснував Ромуальд Річніцкі. Ромуальд виховував своїх майстрів як ремісників і художників одночасно. Команда відвідувала спеціальні заняття, екскурсії. Всі члени кооперативу були чудовими дизайнерами. Навіть бухгалтер розробляла прикраси.
Слово Orno взяли з латинської мови. Перекладається як «чепуритися», «прикрашати», «звеличувати». Кооператив спеціалізувався на виробництві срібних прикрас, але також виготовляв ордена, жезли, скриньки, дзеркала, пудрениці. Крім того, твором ORNO є двері у Кафедральному соборі Святого Іоанна у Варшаві.
Художники-ювеліри створювали досить дорогі срібні прикраси, одна каблучка могла коштувати всю зарплату. Прикраси випускалися невеликими серіями, тому зараз досить складно знайти численні повтори однієї і тієї ж моделі. Завдяки відкритості і демократичності кооперативу майстри швидко реагували на моду, тенденції. Тому вони створювали по-справжньому свіжі і нові форми. Цінність полягала в ідеї дизайнера. Завдяки цьому Орно вдалося створити свій характерний і надихаючий стиль.
Друга наша польська панянка належить кооперативу Rytosztuka (sztuka - мистецтво у перекладі з польської). Він був заснований у 1950 році у Познані. Першим керівником був Роман Фабіш, а співзасновників було 14 з числа майстрів зайнятих на виробництві. Їх основною перевагою був сучасний дизайн, технологія і відсутність однакового стилю.
Але залишалася ручна збірка, ручне кріплення каміння. Велику частину фасонів для Rytosztuka розробила Ірена Лисецька-Піотрович. У 1970х кооператив відкрив ще одну майстерню у Зелена-Гура. Особливо популярними були прикраси з виноградною лозою, яку традиційно вирощували у цьому регіоні.
Але у 1980-ті стало важко, багато моделей випускалися великими накладами, щоб не витрачати ресурс на створення нового. Ще на початку 2000х кооператив працював, але таки був зачинений.
Ми знаємо, що кооператив - це люди, які зібралися заради спільної мети. З цих прикладів видно, що людям вдалося підвищити рівень ремесла, прикрасити життя навколо себе у нелегкі часи і залишити після себе предмети, які і далі прикрашають.
