Про бірюзу часто говорять як про камінь, присутній у прикрасах із найдавніших часів. У цій статті розповімо про один період в історії цього мінералу - 19 століття.
У цей період у моді ампір, Стародавня Греція і Схід. Вони впливали не тільки на костюм, силует, але й на прикраси. Також відбувся і закріпився розподіл костюма на денний та вечірній. Першому належали більш скромні матеріали: сердолік, камеї, бірюза, корали, емаль. У тому числі це стосувалося і юних дівчат.
Велика увага приділяється символізму. Це і прикраси-акроніми, і мова квітів. Ніжно-блакитний колір перської бірюзи асоціювався з незабудками - символом пам'яті, ніжної прихильності і справжнього кохання. Ці значення переносили на вироби з бірюзою. Часто трапляються золоті і срібні серця, замки, банти, медальйони і підвіски з портретами улюблених людей. Вони не просто доповнювалися декількома кабошонами мінералу, а повністю покривали прикрасу. Називалося це "pave".
Любов'ю до бірюзи відома королева Вікторія - законодавиця багатьох віянь 19 століття. Серед її прикрас з цим каменем - подарована принцом Альбертом каблучка у вигляді змії, а також брошки з королівським портретом, які Вікторія презентувала придворним дамам із нагоди весілля.
На зміну вікторіанській любові до бірюзи прийшли течії Мистецтва і Ремесла (Arts and Crafts) й Ар-Нуво. Ювеліри охоче використовували камені у своїх виробах. Також велику роль зіграло захоплення археологією і новоєгипетський стиль наприкінці 19 - початку 20-го століття.
Згодом бірюза не пішла з моди, змінився лише спосіб подачі. Відмовилися від pave, але камінь залишився солістом й акцентом у прикрасах.
Бірюза - мінерал зі складним кольором і незвичайними фізичними властивостями. Для того, щоб успішно розібратися у підробках та імітаціях бірюзи потрібно знати деякі її особливості.
З давніх часів бірюзу вважали магічним каменем через те, що вона змінює колір. Ця властивість пов'язана з пористою структурою мінералу, яка вбирає рідину і, навпаки, дає їй випаровуватися. Отже, залежно від побутових звичок людини, бірюза може бути насиченого кольору, або більш зеленою, або бляклою. Ця ж фізична властивість надає бірюзі шовковистий м'який блиск, що дає змогу відрізнити її від імітації.
Також, неймовірне розмаїття відтінків бірюзи частково пов'язано з її структурою. Різноманітні родовища мають різні умови утворення, що може значно варіювати різновиди бірюзи. Найціннішим вважається мінерал чистого бірюзового кольору без включень, прожилок, «павутини». Це велика рідкість і величина такого фрагмента, як правило, не перевищує 10 міліметрів. «Самородки» бірюзи не бувають великими, часто це скоринки, або вкраплення, нарости. Маючи на озброєнні такі поверхневі знання, ми можемо розібратися з імітаціями, поліпшеннями, підробками бірюзи.
Поліпшити натуральну бірюзу намагалися сотні років тому, не дивно, що зараз також практикують деякі обробки. Будь-яка бірюза в наших прикрасах пройшла певну обробку і стабілізацію. Це робиться для довговічності, щоб вона зберегла яскравий колір, блиск та не тьмяніла від зовнішніх подразників. Бірюза може бути облагороджена - просякнута фарбою, або відновлена - просочена в парафіні і фарбі, також стабілізована - маслами, жирами. Вони надають їй більш високу твердість.
Також є пресована бірюза, яка складається з крихти, залишків, що скріплені епоксидною смолою і підживлені барвником. Це також бірюза, але в іншому вигляді. У сучасних прикрасах трапляється досить рідко. На початку 20 століття у Німеччині вперше успішно синтезували бірюзу, у 1972 році це зробили у Швейцарії фірмою П. Жильсона. Її фізичні властивості такі ж як у натуральної, колір рівний, без сторонніх включень.
Імітувати бірюзу намагалися ще у Стародавньому Єгипті, зокрема склом. До сьогоднішнього дня діапазон значно розширився, включно з неочевидними матеріалами.
Найбільш майстерно і натурально бірюзу імітує говліт. Це сірий мінерал, що ще називають турквенітом. Після фарбування його дуже важко відрізнити від бірюзи, оскільки він теж має включення породоутворюючих мінералів. Основна відмінність - говліт має блиск порцелянової глазурі, бірюза ж відливає матовим світлом.
Також, говліт не настільки довговічний, як бірюза. Цей же мінерал використовують для імітації корала. Також використовують хризоколлу - синюватий мінерал, що трапляється по всій планеті, у родовищах міді. Він також має меншу щільність, інший склад, блиск може варіюватися.
З кісток і зубів викопних тварин також роблять імітації, їх називають «кістяна бірюза».
Серед інших: халцедон, кальцит, франколіт, прозопіт, лазурит та ін. Більш складний спосіб імітації - дуплет халцедону і скла, коли верхня осяжна частина кабошона складається з натурального халцедону, а решта - скло. Важко запам'ятати усі властивості мінералів, що використовуються для імітації, їх відтінки, назви. Кращим варіантом буде добре ознайомитися з бірюзою.
Імітація бірюзи - говліт
Наступний тип підробок бірюзи це різні варіації скла, кераміки, пластмас. Найбільш давня спроба імітації - це скло і емаль кольору бірюзи. У цьому випадку її легко відрізнити за характерним блиском, одноманітності і ціні (справжня бірюза завжди значно дорожче). Якщо ж ви уважно вдивлялися у справжню бірюзу, відрізнити натуральний мінерал від пластику для вас не складе труднощів. Окремо варто зазначити так звану «віденську бірюзу», «гамбурзьку бірюзу», це композитний синтетичний матеріал, що був виведений у середині 20 століття. Останнім часом у сучасних прикрасах складно зустріти імітацію хоча б з іншого мінералу, найчастіше, це пластик і скло. Тому до вибору прикраси з бірюзою варто ставитися обережно і бути готовим або до значних витрат, або до компромісного варіанту.
Cинтез пластику і кераміки Скло
