Що носили віряни ХIХ-ХХ ст.
Хрести за типом вжитку:
Натільні - носять з моменту хрещення, під сорочкою.
Нагрудні - носять на видноті, одягають разом з іншим комплексом прикрас.
Інші прикраси релігійного характеру:
Образок - маленька підвіска-іконка з зображенням святої чи святого.
Хрест-енколпіон (складень, мощовик, ковчежець) - хрест із двох частин з місцем під святиню (мощі, проскурку). Спочатку носили заможні віряни, згодом лише служителі церкви. З одного боку зображали Богоматір, з іншого Розп'яття.
Панагія - пишно прикрашений круглий образок Богоматері. Носять архієреї, предстоятелі помісних церков.
Особливості хрестів
Особливості намистових хрестів:
- тотожність лицьового та зворотного боків.
- дуже різні за розмірами.
- відлиті зі срібла, міді чи мідних сплавів, іноді, золота.
Як натільні, так і намистові хрести оздоблювали інкрустуванням, гравіюванням або емаллю.
Як носили: коралове намисто чергувалося розкиданими металевими намистинами, знизу, або зверху розташовували хрест. Так відчувалась рівновага з дукачами.
Як носили хрести
На Лівобережжі досить великий металевий хрест носили на довгому ланцюжку або на вузенькій стрічці.
На Полтавщині траплялися хрести дерев'яні та скляні (білі й кольорові).
На Черкащині нанизували по декілька маленьких хрестиків і носили довкола шиї.
На Слобідській Україні популярними були медальйони на релігійну тематику або з християнською символікою.
На Східній Слобожанщині у широкому вжитку були дукачі-панагійки та дукачі у яких в ролі круглої частини виступав хрест.
Як ще носили хрести
Найбільш архаїчно носили хрести гуцули.
Зґарда - нанизані на дріт в кілька ярусів хрести. Розділені трубочками, кільцями, спіральками. Робили їх з міді, олова.
Чоловіки носили нагрудні хрести частіше ніж на інших територіях України.
Також в західних областях дукачі часом замінювали хрестами або образками.
Замість висновку
За час існування християнства на території України, хрест із символа віри та відданості церкві став сприйматись, як оберіг, захист від злих сил і т.д.
Усі прикраси з часом змінюються під дією соціальних та економічних факторів. З середини 19 століття народні ремесла в Україні занепадають, їх виміщає штампована більш дешева продукція. Але за рахунок майстерності, доступності місцеві ювеліри-золотарі ще зберігають вплив.
На жаль, еволюція українського комплексу жіночих прикрас була насильницьки припинена совєтизацією, колективізацією, забороною будь-якої релігії та церкви. Так, традиція носити хрест на видноті з іншими прикрасами майже зникла. Почала відроджуватись лише у ХХІ столітті (переважно завдяки зґардам).
Стаття написана за книгою Ганни Врочинської "Українські народні жіночі прикраси ХІХ – початку ХХ ст" 2008 року.
