Походження та назва
Бісер спочатку привозили з острова Мурано (Італія). Він був дорогим і купували його наперстками, потроху. Наприкінці ХVІІІ століття в Богемії (Чехія) почалося його масове виробництво.
Називали так:
пацьорки (від лат. «пацер» - риб'яча ікра) або коралики - на Прикарпатті,
цятки (крапки) - на Буковині,
дьондятка (від угор. «дьондя» - перли) на Закарпатті.
Міщани та панянки 18-19 ст.
В Україні інтерес до бісерного рукоділля розвинувся паралельно з європейським у XVІІІ ст. Плели панянки і кріпачки. Кріпачок тому навчали у спеціальних майстернях.
Робили з бісеру чохли для мундштуків, олівців, склянок, невеличкі скриньки. На початку 19 ст. бісер здобуває ще більшу популярність серед міщан. Робили гаманці, ридикюлі, сумочки, віяла, футляри для окулярів.
Бісер у народі
У першій половині ХІХ ст. бісер розповсюдився серед звичайних людей в західних областях України. В останній чверті ХІХ ст. дійшов до Північної Буковини.
Там майстри доповнювали бісером вишиті нитками святкові сорочки. На інших територіях України майже не плели бісером.
3 1920-х рр. в деяких частинах Східної Галичини та Північної Буковини бісер виміщував нитки та вживався як основний художній матеріал у вишивці. З 1930-х рр. бісерне ремесло охопило всю Буковину.
Ґердан
Ґердан - ткана бісерна прикраса у вигляді смужки. Носили жінки та чоловіки. Носили на шиї, або вільно пускали на груди. Кінець може мати підвісок з бахромою, або з дзеркальцем.
Кутовий ґердан - кінці можуть поєднуватись під кутом. Гострий кінець іноді прикрашали монетками.
Язик або півсьорок - невеликий ажурний прямокутний бісерний фартушок. Поверх нього надягали разки дрібного намиста.
Перша ілюстрація з книги Олени Федорчук “Українські народні прикраси з бісеру”.
Друга ілюстрація з книги Ганни Врочинської "Українські народні жіночі прикраси ХІХ - початку ХХ століть"
Силянка та криза
Силянка, вона ж драбинка, ширинка, ланка - плетена стрічка, яка щільно облягає шию. Плели прямою, у формі зубчиків, внизу з підвісками. Вужчу силянку вдягали щодня, ширшу - в неділю.
Криза - круглий комірець (від німецького Kreis - коло). Найбільше любили кризи бойки та лемки. Могли бути такими великими, що повністю закривали плечі та груди.
Перша ілюстрація з книги Ганни Врочинської "Українські народні жіночі прикраси ХІХ - початку ХХ століть"
Чоловіча мода
Хлопці носили бісерні: краватки, підвіски до годинників, котильони, ґердани.
Носили ґердан на капелюсі. На шиї міг бути з дзеркальцем (від злого ока).
Котильони - прямокутні підвіски з бісеру (носили у Карпатах та у прикарпатських регіонах). Чоловіки пришпилювали на грудях до одежі.
Стрічка-гарасівка - нею зʼєднували комір сорочок.
