Срібна нитка Криму. Кримськотатарські прикраси

Хто з нас не бував у Криму? Хтось їздив дивитись на палаци, хтось ходив у гори, а хтось на фестиваль і всі насолоджувались узбережжям та хвилями моря. На жаль, часто за кадром залишалась більша частина історії Криму, а саме - його справжніх мешканців. 

Знайомимо з кримськотатарськими традиційними прикрасами: філігранна краса, що перехоплює подих.

Кримські татари мали свій окремий ювелірний стиль і головне, що його вирізняло - довершена техніка філіграні - чільте. Прикраси були багатоярусні, зі складними обʼємними елементами, частково або повністю позолочені. 

Використовували сердолік, бірюзу, яшму, діаманти, корали, перли, бурштин, перламутр.

Кримські ювеліри мистецьки зображали квіти, листя, геометричні орнаменти. На це впливала також заборона Ісламу зображати живі істоти. Також вони запозичували європейські елементи, наприклад, бант.

Центр ювелірного мистецтва був Карасубазар та Бахчисарай. Використовували золото, срібло, мідь, залізо. Окрім філіграні володіли також литвом, штампуванням, карбуванням, чорнінням, гравіюванням і т.д.

Жіночий традиційний костюм мав велику кількість прикрас:

баш-алтин - складна налобна прикраса

купе - сережки

алтин-тас та зіміфи - скроневі підвіски

іне - брошки

герданлик або коксюлюк - намисто з монет

серга і бунджак - підвіски

білезік та джебе - браслети

юзук - каблучки

За прикрасами можна було зрозуміти,

чи заміжня дівчина, чи ні, з якого вона

регіону та  її майновий стан.

Унікальні приклади кримськотатарських прикрас:

Quşak - пояс

Він виконувася найчастіше філігранню. Складався з центральної багатоярусної пряжки та бічних невеличких пряжок (сулюк). Основою була щільна тканина з срібною чи золотою ниткою. Центральна пряжка виконувалась у формі виноградного листа з великою кількістю квітів, іноді з підвісками. Все це символізувало велику щасливу сім'ю. Такий пояс був обов'язковим для будь-якої нареченої.
 

Töpelik

Кругла декорована розетка з квітами, листям, орнаментом. Вона кріпилась на татарський жіночий головний убір - фес. Töpelik також був обов'язковим для нареченої. 

Виконувася у техніці філіграні зі срібла з частковою або повною позолотою (як і пояс).

Крим у складі російської імперії

Розквіт кримськотатарського ювелірного мистецтва припав на 18 століття, але наприкінці починається занепад. Це був наслідок втрати самостійності Кримським ханством і приєднання до російської імперії. 

Умови були важкі: людей позбавляли землі, ділили територію випадковим способом, не зважаючи, що там хтось живе. Довести своє право на землю перед новими поміщиками та судами було неможливо. Навіть в оренду взяти землю було складно. 

У 1860-х роках з Криму виїхало близько 2/3 населення.

Вплив на ювелірне мистецтво

На жаль, ювелірне мистецтво 19 століття слугує лише побутовим потребам кримських татар. Ювеліри замкнулись в рамки національної традиції і припинили залучати нові сюжети, матеріали. Поступово відпадали старовинні типи прикрас, які ніхто вже не замовляв. 

Сьогодні для нас ці прикраси виглядають майстерно, гармонійно. Але за кращих умов, вони могли б розвинутись більш повно та різноманітно.

На початку 20 ст. була сильна конкуренція з прикрасами з Туреччини, Середньої Азії, Кавказу. Вони були дешевшими і тому доступними більшій кількості людей. 

Паралельно костюм європеїзувався, стандартизувався. 

Звичайна міська сукня поєднувалась з традиційним поясом, браслетами, брошками. 

Так кримськотатарські прикраси втрачали специфічно національні риси, символізм, взаємозв'язок з костюмом.

Початок ХХ століття 

Перша світова війна та продовження боротьби за владу пронесли над Кримом шість армій. Голод 1921-1923 років, землетруси 1927 року також погіршували життя. 

Попри це ювелірне ремесло зберігалось. У 1925 році ряд виробів Бахчисарайських майстрів брав участь у Парижі на виставці Декоративного мистецтва. Ці речі й прикраси зокрема отримали нагороди.
 

Колективізація

У 1937 році ювелірів змусили обєднатись в артелі. Одна з найбільших - "Куюмджи" (перекладається як "філігранщик"). Знаходилась у Бахчисараї. 

Майстри мусили покинути власні майстерні, замовлення. Працювали швидко, примітивно, кожен був на одному участку і не міг робити цілісний виріб. Всі релігійні та символічні традиції нехтувались, змішувалась вишукана складна робота з простішою, недосвіченою. 

Все це теж сприяло занепаду ремесла. Іноді можна зустріти філігранні пряжки з клеймом "арт. Куюмджи", хоча робили не лише їх. 
 

Депортація та нові часи

Здавалося б, що після депортації кримських татар у 1944 році ювелірне ремесло не мало шансів вижити. Але воно поступово відроджувалось.

Зокрема завдяки майстрам, у яких в родинах були ювеліри і ремесло їм передалось від старших. Також вони підсилювали навички і йшли на відповідні спеціальності у депортації в Узбекистані.

У 1990-2000 роки кримські татари повертались у Крим і відновлювали ремесла. Першим був Іззет Аблаєв, доєднувались й інші ювеліри: його син Енвер Аблаєв, також Айдер Асанов, його донька Ельміра Асанова, Асан Галімов та інші.