У родоніту широка гама червоних відтінків. Настільки, що починається і закінчується вона на протилежних полюсах чорного та білого. Відомий цей мінерал за яскравий рожевий колір. "Родоніт" походить від давньогрецького ῥόδον, що означає "троянда".
Зустрічається й інша назва — орлець. Так називають уральський родоніт з рядом особливостей. Хімічний склад "класичного" родоніту — силікат марганцю з рідкісним заміщенням залізом, кальцієм або цинком. А ось склад породи орлецю багатший: власне, родоніт, родохрозит (яскраво-рожевий), спессартин (марганцевий гранат, жовто-бурий, світлий), бустаміт (марганцевий силікат, бурий, волокнистий). Ці колірні відмінності створюють унікальну палітру — багату та яскраву, за що уральський родоніт цінувався вище каменів з інших родовищ. Саме про нього переважно йтиметься в цій статті.
Крім Уралу родоніт також видобувається в Індії, Північній Америці (Монтана, Каліфорнія), острові Солт-Спрінг, Австралії (Брокен-Хілл).
Твердість за шкалою Мооса — від 5.5 до 6.5. Блиск скляний, але на поверхнях спайностi близький до перламутрового.
Практично всі різновиди родоніту приймають дзеркальне полірування, однотонні просвічують в пластинках товщиною до 1.5 см.
Види родоніту:
однорiдний рожевий
дендритовий
плямистий
прожилково-плямистий (в т.ч. стрiчковий)
Мінерал відноситься до напівкоштовних виробних каменів першого порядку. З ним сусідять нефрит, лазурит, содаліт, амазоніт, лабрадор, везувіан, малахіт, авантюрин, кварцит, димчастий кварц, гірський кришталь, агат, яшма, пегматит і рожевий кварц.
Родоніт використовується у мозаїці, обробці інтер'єрів та екстер'єрів, з нього створюють предмети побуту й сувеніри: шкатулки, канделябри, кубки, попільнички, вази.
Пік популярності на вироби з родоніту припав на середину 19 століття. Пояснюється він особливою любов'ю імператорської сім'ї до цього мінералу. На Єкатеринбурзьку фабрику регулярно надходили замовлення на прикраси й побутові предмети. Існує невеликий, але відомий казус з цими замовленнями.
У кінці 1860-х в Малоседельніковському здобули моноліт орлецю в майже 48 тонн. Дізнавшись про це, Марія Олександрівна дала вказівку виготовити декор для Зимового палацу. Перекриття фабрики не витримали вже на другому поверсі! Камінь упав вниз, пробив підлогу першого поверху і заглибився в землю, де і пролежав довгі роки.
Про любов імператриці згадали після її смерті. За проектом художника А. Гуна в 1905 році вирізали для неї саркофаг саме з моноліту, що впав. Він вважається найбільшим виробом з родоніту і важить близько 7 тонн.
Є й інші відомі приклади застосування родоніту, на які хочеться звернути увагу.
Вiдома Чаша з орлецю, зроблена в 1867 році.
Вона преміювалась двічі:
в 1870 році на Всеросійській промисловій виставці в Москві
й в 1973 році на Всесвітній виставці у Відні.
Торшер Г. Налімова в ампірному стилі, 1863 рік.
Вважається одним з кращих творів митця,
над яким він працював протягом п'яти років.
Пам'ятник-надгробок Анрі Барбюса, 1936 рік.
Кладовище Пер-Лашез, Франція.
Створено у Свердловську за перемогу в конкурсі Міжнародної організації допомоги борцям революції.
Як і яшму, родоніт використовують як головний акцент, з мінімальним використанням декоративних елементів. Цим він відрізняється від нефриту, хризопразу, сердоліку або халцедону.
Масивне срібне кольє з родонітом. Подібні прикраси можна зустріти в книгах про радянських художників-ювелірів. Срібло 875 проби. Крім іменника і проби стоїть клеймо УРАЛ. Зроблено на Свердловській ювелірній фабриці в 1962 році.
Радянські мельхіорові прикраси з родонітом.
Срібна брошка з родонітом і кристалами ювелірного скла. Класична модель Харківського ювелірного заводу. Зроблена в 1976 році.
Колекція радянських срібних запонок 1960-1980-х років
