Вироби Харківського ювелірного заводу — як вінтажні, так і сучасні — трапляються досить часто і завжди привертають увагу. Належність прикрас до цього заводу повністю гарантує якість. Сережки, каблучки, брошки з яскравими вставками: з натуральними і синтетичними каменями, або зовсім без ювелірних вставок — завжди відрізняються бездоганним дизайном і дуже гарною ювелірною роботою.
Харківський ювелірний завод — дуже старий і заслужений виробник, налічує понад 80-річну історію.
Історія ювелірного виробництва починає свій відлік з 1929 року. Спочатку там виготовляли лише годинники, але вже до кінця 1930-х років було прийнято рішення почати виробляти ювелірні вироби з відходів годинникового виробництва (срібло, золото), і найперші вироби були нескладними браслетами — на зразок тих, які доповнювали годинник, і прості жіночі прикраси без ювелірних вставок.
Незабаром при годинниковій фабриці був організований цех по виробництву ювелірних виробів. Після війни, з 1947 року годинникове виробництво йде на другий план — виготовлення ювелірних виробів стає пріоритетнішим, а ще через кілька років, на початку 1950-х, годинникове виробництво на фабриці було повністю ліквідовано, а фабрика перепрофільована тільки на виробництво ювелірних прикрас.
Радянські ювелірні підприємства мали різний рівень творчої свободи та ресурсного забезпечення. Його визначали штучно і з точки зору ідеології. Найкраща сировина та найбільші свободи мали підприємства Москви, Петербургу, Свердловська, також виділялись підприємства Латвії та Естонії (тому що вони були поряд з кордоном, були "вітриною" соціалістичного строю).
Таке привілейоване становище мало ряд наслідків: краща сировина, менше регулювань на витрати дорогоцінних металів, частіше оновлюється модельний ряд, художники-ювеліри вільні у самовираженні. Харківський ювелірний завод не мав таких привілеїв і це видно по асортименту. Він змінювався разом з загальними настроями, але зміни просувались поволі. Загалом це були речі масові, для широкого вжитку.
На початку 1970-х для фабрики починається нова ера — у 1973 році виробництво було перейменовано у сучасну для нас назву — Харківський ювелірний завод. З цього моменту масштаби поступово збільшуються, зростає асортимент продукції, до роботи залучаються талановиті художники-ювеліри. Також використовуються різні натуральні і штучні ювелірні вставки.
Розворот сторінки каталогу "Ювелірні вироби" ВПО "Союзювелірпром". 1980 р.
Багато знайомих із дитинства прикрас були випущені саме Харківським ювелірним заводом. Є чимало класичних для цього виробника моделей: сережки-малинки, каблучки з великими рожевими корундами, брошки з декоративно-прикладним камінням і кварцами — гірським кришталем, цитрином та ін.
І зараз на заводі випускаються класичні моделі: сережки-ягідки з квіточкою на французькій дужці, сережки-цвяшки, каблучки з синтетичними корундами, позолочені вироби.
Загалом прикраси Харківського ювелірного заводу періоду СРСР можна поділити на три частини.
Перша: класичні речі, що стилістично нагадують дореволюційні прикраси. У ширшому сенсі це варіації вікторіанських, едвардіанських, жалобних прикрас. Брошки зі вставками чорного кольору та безбарвні стрази, букети, квітки з шести кристалів, кільця-маркізи, квітки, кільця з одним каменем з мінімумом деталей. Зазвичай вставки скло, або синтетичні рубіни та сапфіри. Такі прикраси були впродовж всього періоду СРСР.
Друга: осучаснені моделі геометричної форми без деталізації. Це мікс відлуння модернізму 1960-х та ар-деко. Брошки геометричної форми вкриті безбарвними стразами, подвійні брошки-брелоки з монокристалом, довгі сережки з кубом або кулею з кристалів на кінці, кільця незвичної футуристичної форми з гладкою поверхнею та одним кристалом. Такі з'явилися у 1960-ті роки.
Третя: романтизм та декоративність. Такі прикраси часто нагадують квіти, листя, мають виражений декор, в них використовували природне декоративне каміння: агати, родоніт, нефрит, бовеніт, яшму. Сюди можна віднести брошки-квітки з кабошонами агату посередині та філігранью, або з підвісками внизу, перстні з видовженими вставками та лаконічним декором з боків (іноді це листя, бо візерунки), сережки з каменем посередині та косичкою по периметру, з листями, пагонам та бутонами.
Це також досить класичні речі (якщо порівнювати зі світовими трендами), загальними рисами вони нагадують ар-нуво. Але вони зроблені краще, прикраси більш важкі, в них більше срібла, краще кріплення.
Серед українських ювелірних підприємств радянського періоду Харківське займало важливу роль. Бо цей завод виготовляв надзвичайно велику кількість прикрас, це було потужне підприємство з величезною кількістю працівників. Ймовірно, його головним завданням було - наситити масовий ринок за умов хронічного дефіциту. На жаль, система не дала можливості в повну силу розкритись тамтешнім модельєрам. Але ці прикраси все одно залишаються у пам'яті. Як ті, що носили наші матері, бабусі, перші вчительки і т.д.
