Ймовірно, найвідоміші приклади емалі гільйоше належать роботі фірми Cartier. Але це є пік мистецтва, а шлях до нього лежав в іншій країні.
У ювелірній справі гільйоше - це техніка декорування металу, кістки, перламутру: створення гравірованого візерунка з хвиль, ліній. Їх робили геометрично правильними та послідовними. Саме слово guilloche перекладається з французької як «закорючка». Коли цей візерунок покривають напівпрозорою кольоровою емаллю, кажуть уже «емаль гільйоше». Завдяки склоподібному покриттю гільйоширований візерунок грає фарбами, світлотінню.
Вважається, що цю техніку почали використовувати ще у середні віки. У 17 столітті у Німеччині вигадали гільйоширну машину на основі токарного верстата. Верстат ще керувався людиною, але вже спростив завдання. Це була епоха захоплення та створення механізмів, тому такі токарні верстати були навіть у монарших осіб. Вишуканими візерунками прикрашали компаси, кришки скриньок та інші предмети.
У 1786 році французький годинникар Абрам Бреге застосував візерунки гільйошування для годинника. Техніка допомагала приховати подряпини, зменшити відблиски, не так помітно тьмянів метал. Вони досі використовують цей прийом та підписують Swiss Guilloché Main.
Були різні сюжети гравіювання: муар, промені (як на серці), колосок, хвиля. Важлива циклічність та повторюваність візерунка. У галереї видно, як багато типів малюнків гільйошування використовували майстри фірми Cartier і скільки різноманітних предметів прикрашали. Зверніть увагу, які складні відтінки емалі використовувалися!
У Скандинавії все 20 століття застосовували емаль на гільйошованому фону і в прикрасах, і в столових приладах. У другій половині 20 століття вони відступали від звичних геометричних візерунків і застосовували гільйошування вільно.
